Дослідники з Університету Каліфорнії у Сан-Дієго спільно з Google розробили спосіб повторного використання старих смартфонів Pixel, перетворюючи їх на недорогі обчислювальні платформи. 
Проєкт покликаний знайти практичне застосування пристроям, які вже не використовуються власниками, а також зменшити обсяги електронних відходів.

Як зі смартфонів зробили датацентри

У межах експерименту дослідники взяли вживані смартфони Google Pixel і демонтували всі компоненти, які не потрібні для виконання обчислень:
  • дисплеї;
  • акумулятори;
  • камери;
  • динаміки;
  • корпуси та інші допоміжні елементи.
Після цього залишалася лише материнська плата із процесором та пам'яттю.
Стандартну операційну систему Android замінили на Linux, який зазвичай використовується в центрах обробки даних. Це дозволило встановити інструменти керування інфраструктурою, зокрема Kubernetes, і об'єднати десятки смартфонів у єдиний кластер.
Під час тестування дослідники дійшли несподіваного висновку: смартфони трирічної давності демонструють вищу однопотокову продуктивність процесора, ніж окремі ядра сучасних серверних процесорів.
Результати SPEC-бенчмарків показали, що окремі мобільні ядра все ще можуть ефективно виконувати низку обчислювальних завдань.
За оцінками команди, від 25 до 50 старих смартфонів забезпечують обчислювальну потужність, яку можна порівняти з одним серверним процесором класу dual-socket.

Користь використання таких систем

Університет уже протестував кластер із 20 смартфонів для запуску навчальних застосунків для курсу для 75 студентів. 
На думку дослідників, це дозволяє запускати сервіси локально замість використання хмарних платформ, знижуючи витрати на інфраструктуру та споживання ресурсів великих ЦОД.
Наступний етап проєкту передбачає створення локального датацентру на базі 2 000 смартфонів. За розрахунками команди, така система зможе одночасно обслуговувати близько сотні навчальних програм.
Дослідники очікують завершити розгортання повноцінної системи вже цього року та оцінити, наскільки споживчі компоненти здатні працювати в режимі, характерному для центрів обробки даних.
Автори проєкту визнають, що навряд чи великі компанії почнуть будувати ЦОД зі старих смартфонів. Натомість така модель може стати цікавою для університетів, дослідницьких центрів та невеликих організацій, які шукають недорогі способи розгортання локальної обчислювальної інфраструктури.
Додатковою перевагою такого підходу є зменшення обсягів електронних відходів. Замість утилізації телефони отримують другий цикл використання, що дозволяє продовжити термін служби вже виробленого обладнання.
Автори дослідження нагадують, що виробництво електроніки супроводжується значними викидами парникових газів та споживанням ресурсів. Тому повторне використання допомагає ефективніше використовувати так званий «вбудований вуглецевий слід» (embodied carbon), який формується ще на етапі виробництва техніки.