Дослідники Microsoft представили технологію зберігання даних у скло, здатну архівувати інформацію на 10 тисяч років. 
У межах експерименту вдалося записати майже 2 терабайти даних на скляній пластині розміром із підставку під чашку.

Чому компанія обрала саме скло

Попит на довготривале зберігання даних швидко зростає. До 2040 року світові обсяги збереженої інформації можуть перевищити 250 зетабайтів (250 мільярдів терабайтів).
Більшість сучасних архівних технологій мають обмежений термін служби. Магнітні стрічки та жорсткі диски зазвичай починають деградувати вже через приблизно 10 років, тому дані доводиться регулярно переносити на нові носії, що є складним і дорогим процесом.
Тож у Microsoft спробували поекспериментувати зі склом, адже воно має кілька важливих переваг:
  • доступна вартість та широка доступність;
  • після запису даних не потребує енергії для зберігання;
  • дані залишаються цілими навіть після фізичного впливу — скло можна подряпати, кип’ятити або нагрівати.
У компанії зазначили, що скляні носії здатні «пережити навіть повну відсутність догляду».

Як записують дані у скло

Ідея зберігати інформацію в склі — не нова. Понад десять років тому дослідники показали, що короткі лазерні імпульси можуть створювати в скляних пластинах мікроскопічні структури, які кодують цифрові дані.
Однак ранні методи вимагали дорогого кварцового скла та складної системи з кількох мікроскопів для читання інформації.
Команда Microsoft пішла іншим шляхом. Вони використовують боросилікатне скло — звичайний матеріал, з якого виготовляють лабораторний посуд або кухонний посуд.
Лазер не створює в ньому порожнин, але змінює показник заломлення. Це можна зафіксувати оптичним мікроскопом і перетворити на цифрові дані.
Під час запису лазер переміщується пластиною, випромінюючи серію імпульсів. Кожен з них змінює властивості скла в дуже маленькій ділянці — приблизно 100 нанометрів завширшки та 2 мікрометри завглибшки.
Змінюючи глибину фокусування лазера, дослідники можуть записувати інформацію в сотнях шарів усередині скла.
Щоб прискорити процес, один лазер розділяють на кілька променів. У поточній системі запис відбувається зі швидкістю приблизно 66 мегабайтів за секунду. 
Це приблизно у шість разів повільніше за магнітні стрічки, але дослідники вважають, що швидкість можна значно збільшити, використовуючи більше паралельних лазерних променів.

Як читаються дані

Для читання інформації через скляну пластину пропускають світло, а оптична камера мікроскопа фіксує структуру кожного шару.
Після цього алгоритм обробляє отримані зображення, усуває оптичні перешкоди між точками та відновлює вихідні дані.
За словами дослідників, відносна простота такої системи дозволяє знизити вартість і спростити процес запису.
Проте Microsoft поки що не оголосила про плани комерційного запуску технології.